Олександрівський професійний аграрний ліцей Четвер, 29.09.2022, 17:10

Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS
Вітаю Вас Гість
   
Меню сайта

Форма входу

Новини нашого ліцею
[29.08.2022]
(0)
[23.08.2022]
(0)
[22.08.2022]
23 серпня - День Державного Прапора України (0)
[22.08.2022]
Алгоритм дій від МОЗ (0)
[22.08.2022]
(0)

Фото

Календар
«  Вересень 2022  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

20.09.2022

ТЕМА: Вправи професійно-відновлювальної спритності

Вимоги, що висуваються кожною групою про­фесій, є багатогранними та мобілізують різні спе­цифічні для певних видів праці фізіологічні функ­ції організму. Для школярів провідною діяльністю є розумова праця. До особливостей розумової праці належать приймання та перероблення інформації, порівняння отриманої інформації з тією, що збе­рігається в пам'яті учня, її перетворення, визна­чення проблемної ситуації, шляхів розв'язання проблеми та ін.

Підвищена напруженість розумової праці, особливо якщо вона пов'язана з дефіцитом часу, може спричиняти явища розумової блокади (тим­часове гальмування процесу розумової праці), що охороняють функціональні системи центральної нервової системи від роз'єднання.

Навчальний день учнів насичений значними розумовими та емоційними навантаженнями. Зму­шена робоча поза, коли м'язи, що втримують ту­луб у певному положенні, тривалий час напруже­ні, часті порушення режиму праці та відпочин­

ку, неадекватні фізичні навантаження — усе це спричиняє стомлення, що накопичується і пере­творюється на перевтому. Для запобігання цього необхідно змінювати види діяльності. Найефек­тивнішою формою відпочинку під час розумової роботи є активний відпочинок у вигляді помірного фізичного навантаження.

Із цією метою можна використати вправи, що наведені далі.

  1. Вправи для профілактики та позбавлення зоро­вого стомлення (наприклад, подивитися ліво­руч—прямо; праворуч—прямо; угору—прямо; униз—прямо).
  2. Вправи для попередження виникнення та збіль­шення короткозорості (наприклад, закріпити на шибці на рівні очей мітку із зображенням лі­тери С діаметром 2 мм таким чином, щоб відстань від очей до мітки складала приблизно ЗО см; пере­водити погляд із мітки на предмет, що розташо­ваний за вікном на рівні очей, упродовж 3-4 с).
  3. Вправи для поліпшення кровообігу та забезпе­чення доступу кисню до очей і обличчя, розсла­блення очних м'язів (наприклад, глибоко вдих­нути, заплющити очі якнайсильніше; напру­жити м'язи шиї та обличчя, затримати дихання на 2-3 с; потім швидко видихнути, розплющив­ши очі та розкривши рот якнайширше, голосно видихнути).
  4. Вправи для релаксації очних м'язів і поліпшен­ня кровообігу (наприклад, сидячи, потерти руки одна об одну впродовж 5-10 с до появи теплоти; перехрестити в центрі лоба пальці рук, що скла­дені разом; долонями накрити очні западини та­ким чином, щоб повністю виключити доступ світ­ла, не стискуючи очні яблука, розслабитися, ди­хаючи ритмічно та легко).
  5. Вправи для розгортання передньої частини ту­луба (наприклад, стати обличчям до кута, ноги на ширині плечей, коліна не напружені, доло­ні на рівні плечей уздовж стін. Щільно натиска­ти на стінку, начебто штовхати уперед).
  6. Вправи для розслаблення тіла, позбавлення ро­зумового та емоційного напруження, відновлен­ня ритму вільного дихання (наприклад, сидячи в зручному положенні, не перехрещуючи ніг, за­плющити очі, покласти руки на живіт в облас­ті пупка, глибоко вдихнути через ніс (руки по­винні відчути, як м'язи живота піднімаються), затримати дихання на 30-60 с, видихнути че­рез рот).
  7. Вправи для позбавлення накопиченої напруже­ності та розслаблення пальців, долонь і рук (на­приклад, сидячи, руки вздовж тіла, глибокий вдих, на видиху виконувати легкі коливальні рухи від плечей до кінчиків пальців).
  8. Вправи для розслаблення спини та плечей, по­ліпшення кровообігу (наприклад, стоячи ноги нарізно, у момент вдиху розслабитися, на ви­диху підняти руки вгору, нібито намагаючись торкнутися стелі; нахилитися вперед, намагаю­чись торкнутися руками підлоги).
  9. Вправи для позбавлення неприємних відчуттів у ногах і стегнах (наприклад, сидячи на стіль­ці, стегна дещо вище колін, покласти ліву ногу на праву, сплести разом пальці рук і покласти їх на коліно. Підняти коліно за допомогою рук уго­ру та у діагональному напрямку).
  10. Вправи для розслаблення м'язів шиї, голови та обличчя, позбавлення напруження плечово­го пояса (наприклад, сидячи, виконати глибокий вдих і заплющити очі. На видиху повільно при­тиснути підборіддя до грудей, розслабити шию та плечі. На вдиху повільно виконати колові ру­хи головою в сторони).

21.09.2022

ТЕМА:  Олімпійська філософія та здоровий спосіб життя

Олімпійська хартія як філософська основа су­часного олімпійського руху визначає роль Міжна­родного олімпійського комітету у тому, щоб:

очолювати боротьбу проти застосування допін­гу в спорті;

заохочувати та підтримувати заходи щодо за­хисту здоров'я спортсменів; заохочувати та підтримувати розвиток спорту для всіх;

заохочувати та підтримувати ініціативи що­до стирання меж між спортом, культурою та освітою.

Ці завдання збігаються з основними положен­нями здорового способу життя, до якого належить будь-яка діяльність, що пов'язана зі зміцненням здоров'я, оздоровленням умов життя, праці та від­

починку. Складові здорового способу життя мі­стять різноманітні елементи, що належать до всіх сфер здоров'я — фізичного, психічного, соціально­го та духовного.

Величезне значення, особливо для дітей і моло­ді, має олімпійська освіта.

Але найважливішим є не підвищення рівня олімпійських знань і декларативно проголошу­вана орієнтація на ідеали та цінності олімпізму, а формування реальної поведінки, образа життя, відповідного до цих ідеалів і цінностей. Не випад­ково в Олімпійській хартії важливим завданням олімпізму, що поєднує спорт із культурою та осві­тою, є завдання створення «способу життя, що ґрунтується на радості від зусилля, на виховній цінності гарного прикладу та на повазі до загаль­них етичних принципів».

У наш час існують два шляхи розвитку сучас­ного спорту:

нарощування гуманістичного потенціалу в су­часному спорті, активізація діяльності з по­ширення філософії античного олімпізму, вихо­вання молодого покоління на традиціях миру та справедливості;

панування прагматичного підходу, в яко­му найважливішим є перемога та результат, поєднання спорту та бізнесу, перетворення Олімпійських ігор на торговельні ярмарки спортивної індустрії та фармакології.

Поширення допінгу, що руйнує здоров'я спортсменів, комерціалізація, що надає спортив­ним змаганням духу наживи та збагачення, ви­магають вироблення чіткої позиції з боку керівни­цтва МОК.

23.09.2022

ТЕМА: Індивідуальне та групове туристичне спорядження

Матеріально-технічне забезпечення туристичних походів здійснюється заздалегідь при участі всього складу групи. Туристичне спорядження за призначенням прийнято поділяти на засоби пересування, засоби транспортування вантажів, бівачне спорядження, спеціальне і допоміжне спорядження. За характером використання спорядження поділяється на особисте та групове.

До засобів пересування відносяться лижі, човни, байдарки, катамарани, велосипеди, мотоцикли тощо, а до засобів транспортування вантажів - рюкзаки, санки, причепи до колісних засобів пересування.
Бівачне спорядження це намети, спальні мішки, теплоізолюючі килимки, приналежності для вогнища (S-подібні крюки, V-подібні наконечники, брезентова рукавиця), примуси, посуд для приготування страв (каструлі, казанки, відра), сокири, пилки.
До спеціального спорядження відносять різноманітні засоби забезпечення безпеки: мотузки, карабіни, альпенштоки, льодоруби, скельні та льодові молотки, кішки, крюки, затискачі, рукавиці для роботи з мотузкою, захисні окуляри, каски тощо.
Допоміжне спорядження це ремонтні набори, кишенькові ліхтарики, фото і відеокамери, аптечки, приладдя для проведення спостережень і вимірів.
З перерахованого вище одне відноситься до групового спорядження, інше - до особистого, тобто служать для використання кожним туристом особисто. Зрозуміло, в залежності від виду туризму і складності походів перелік і характер спорядження буде різним. Нижче розглянемо особливості групового і особистого спорядження для пішохідного походу першої категорії складності, який проводиться в умовах весна-осінь.
Групове спорядження включає все те, що використовується всіма членами групи. Оскільки умови пішохідного походу першої категорії складності не вимагають використання спеціального спорядження при подолані природних перешкод, то до групового буде, в основному, відноситись бівачне спорядження 
Намети. Останнім часом у продажі з'явилася велика кількість різноманітних наметів. Головними характеристикам, яким повинні відповідати намети, є:

- невелика вага;
- вітрозахисні властивості;
- вологозахисні властивості;
- невеликий об'єм у складеному стані;
- комплектність (наявність стійок, кілочків, мотузок, тентів тощо);
- оптимальна довжина (2 метри) і висота (1,4-1,5 метри);
- міцність матеріалу та окремих елементів намету (стійок, кілочків, мотузок, петель, застібок тощо).
Традиційний брезентовий двоскатний намет має певні переваги та недоліки. Серед переваг: надійність та міцність тканини, високі вітрозахисні властивості. Недоліками являються: велика вага, незначні вологозахисні властивості, великий об'єм.
Намети зроблені з сучасних матеріалів мають переваги перед брезентовими за рахунок невеликої ваги, невеликого об'єму, задовільних водозахисних властивостей. Негативним є те, що їх вартість перевищує брезентові у 2-4 рази.
За формами сучасні намети поділяються на такі: двоскатний будиночок, напівбочка, напівсфера (див. рис.5.3).
Для пішохідних походів першої категорії складності форма намету не має суттєвого значення. Хоча при рівних відповідних характеристиках напівсфери є більш комфортними.

Намети різних конструкцій
Рис.5.3. Намети різних конструкцій: а) двоскатний будиночок,
б) напівбочка, в) напівсфера.

Незалежно від конструкції та матеріалу, з якого виготовлено намет, доцільно заздалегідь передбачити поліетиленові плівки під дно намету, та, при певних недоліках, і на дах намету. Кількість наметів підбирають таким чином, щоб на кожну дорослу людину доводилося 45-50 сантиметрів ширини дна намету, а на підлітків 10-13 років - 35-40. Так, наприклад, намет з шириною дна 1 метр 50 сантиметрів розрахований на 3-х дорослих або 4-х дітей. Якщо намети не укомплектовані стійками та кілочками, то бажано до походу їх самостійно виготовити, а не сподіватися на те, що щось подібне знайдеться у лісі.
Список групового спорядження буде не повним, якщо не внести до нього ліхтарики (по одному на намет), ремонтний набір, аптечку, кіно-фотоапаратуру, карти і схеми маршруту, компаси, прилади для метеорологічних та краєзнавчих спостережень тощо. В поході певна увага приділяється дозвіллю туристів, тому, якщо це не суперечить безпеці, доцільно взяти з собою гітару. Що стосується невеликого радіоприймача, то в походи по горах не має сенсу його брати, бо сигнали радіостанцій не сприймаються.
Усе спорядження повинно бути підготовленим до походу: перевірено на справність, відремонтовано, запаковано у відповідну тару, після чого розподіляється між учасниками і пакується до рюкзаків.
Особисте спорядження підбирається і готується кожним туристом самостійно, в залежності від особистих уподобань та бажаного рівня комфорту. Але при цьому необхідно виходити з умов того чи іншого походу. Бувають випадки, коли окремі туристи, заради зменшення ваги рюкзаку, беруть обмаль одягу, а потім мерзнуть та просять теплий одяг у інших. Тому, в процесі підбору особистого спорядження треба враховувати особливості маршруту, району, погоди тощо.
При відборі одягу для походу досвідчені туристи керуються наступними вимогами та властивостями:

- функціональність;
- зручність;
- комфортність;
- високі теплозахисні властивості;
- високі вітрозахисні властивості;
- висока міцність;
- відповідність призначення та матеріалу одягу.

"Гардероб" туриста для тижневого походу включає такі види одягу: головні убори, спідня білизна, одяг для сну, верхній одяг. При виборі одягу для походу треба керуватися принципом сумісності. Так, наприклад, куртка повинна мати такий розмір, щоб можна було її надіти на светр, а штормівка в разі необхідності - на куртку і светр, при цьому вона не повинна стискувати рухи. Те саме стосується і брюк: в холодну погоду під штормові брюки надівають вовняні чи трикотажні.
Головних уборів навесні бажано мати два: шапочку спортивну вовняну та панаму від сонця (бажано з широкими полями, які закривають вуха та шию). Це пояснюється весняною температурою повітря: ввечері та рано вранці - морозно, вдень світить пекуче сонце, яке швидко (особливо в умовах гір) обпалює бліду після зими шкіру.
При виборі спідньої білизни треба керуватися вимогами гігієнічності: вона повинна бути виготовлена з природних матеріалів (вовна, бавовна), що добре всмоктують вологу. Майки, як правило, в походи не беруть, краще себе зарекомендували футболки. Кількість спідньої білизни обумовлена умовами походу: кількістю днів, погодними умовами, наявністю днювання, наявність можливості випрати тощо, а також особистими звичками. З міркувань гігієнічності треба мати окремий набір для різних видів роботи: для руху, для бівачних робіт, для сну, для дороги додому. Одяг для сну, для морозних ночівель, крім спідньої білизни, складається з футболки, вовняних шкарпеток, трикотажних бавовняних спортивних штанів (або спідніх штанів), спортивної шапочки.
При виборі верхнього одягу теж треба керуватися умовами походу. Для весняних та осінніх походів беруть футболки або просторі бавовняні сорочки. Для зручності на біваку вдягають спортивний костюм. Не зайвим буде светр, довжина якого дозволяє при нахилі вперед не оголювати спину. Штормівка або вітрозахисна куртка дозволяють відчувати себе більш комфортно у вітряну погоду. Зручно для руху мати просторі брюки з цупкої тканини (краще з тонкого брезенту - менше намокає і швидше висихає). У крайньому випадку можливе застосування джинсів або вітрових брюк. Використання трикотажних штанів не бажане: за них весь час чіпляються різні гілки і колючки, при намоканні вони погано тримаються на стегнах. Не зайвими у поході будуть шорти та футболки з коротким рукавом, хоча, як було вказано вище, треба бути обережним на весняному сонці. В умовах теплої погоди та наявності водних об'єктів доцільним буде передбачити купальний костюм.
Найбільш зручним взуттям для походу вважаються туристичні черевики - "вібрами". Завдяки глибокому протектору вони тримають навіть на мокрих скелях. У походах першої категорії складності також можна застосовувати кросівки. Але у будь-якому випадку для багатоденного походу завжди потрібно мати дві пари розношеного, зручного взуття. Дуже важливо заздалегідь замінити устілки на повстяні, або фетрові для запобігання водянок, та мати ще пару резервних. Шкарпетки краще застосовувати вовняні або бавовняні у такій кількості, щоб не виникало незручності при їх намоканні та псуванні.
Завершить вбрання туриста поліетиленовий плащ-накидка, який краще зробити самостійно, бо ті, що є у продажу, малі (не накривають туриста з рюкзаком) та тонкі (дуже швидко рвуться). Зручна форма накидки - рівностороння трапеція з приблизними розмірами: довжина основи нижньої - 240 см., верхньої - 150 см., бокової сторони - 150 см. Якщо її скласти по осі симетрії і поклеїти (спаяти) верхню основу, то отримаємо прямокутну трапецію з сторонами 120x150x75 см.
До особистого спорядження також відносяться: туалетні приналежності (мило, зубна щітка та паста, рушник, туалетний папір), особистий посуд- кружка, ложка, миска, ніж (туристи скорочено називають КЛМН), індивідуальна аптечка, ремонтні приналежності, сірники у вологонепроникній упаковці, мішечки (поліетиленові та з тканини) для одягу, документів та продуктів, великий поліетиленовий мішок на весь рюкзак. В залежності від умов походу та конструкції спального мішка його інколи відносять до особистого спорядження, а інколи до групового, так само, як і водотривкий килимок (пінополіетилен, пінопласт, запаяний у поліетиленовий мішок поролон тощо), див. додаток 6.
Усе спорядження (групове й особисте), продукти харчування, спеціальне спорядження пакується у рюкзак. Існує декілька видів конструкцій рюкзаків. Серед них певною популярністю користуються рюкзак Абалакова, Ярова, станковий, анатомічний. Рюкзаки Абалакова та Ярова виконані з міцного, цупкого брезенту, а станковий та анатомічний, як правило, з авізенту (синтетичного брезенту). Завдяки цьому під час дощу вони майже не збільшують ваги, але авізент швидко протирається, коли знаходиться між металевими предметами.
На відміну від інших станковий рюкзак має металеву (з легких сплавів) раму, на яку пристібається мішок, лямки, вантажний пояс і яка дозволяє рівномірно розподілити навантаження на всю спину. Наявність вантажного поясу допомагає частину ваги перенести на стегна, але його ширина дуже мала, що викликає неприємні відчуття. Ще одним недоліком станкового рюкзака є те, що інколи в поході рама не витримує навантаження і ламається та продовження походу буде під загрозою.
Найбільш досконалим є анатомічний рюкзак. Такі рюкзаки шиють за особистим замовленням. Його анатомічність досягається за рахунок фігурної форми м'якого каркасу, який повторює вигини спини і забезпечує прилягання майже по всій поверхні спини, в поєднанні з опорним стегновим поясом і кріпленням плечових ременів з урахуванням індивідуальних особливостей фігури туриста. Крім того, як правило, такі рюкзаки мають достатню кількість різноманітних накладок з ремінцями для закріплення мотузки, килимка, кішок, підвісних кишень, тубусом, що вивертається для збільшення об'єму тощо (див. рис.5.5).

Приклади анатомічних рюкзаків
Рис. 5.5. Приклади анатомічних рюкзаків: а) Тавр 120, б) Чемпіон 100

При виборі рюкзака, не зважаючи на його конструкцію, треба виходити з таких положень: широкі (не менше 5 см) лямки, достатній об'єм. Вважається, що для юнаків оптимальним буде рюкзак об'ємом 90-120 літрів, а для дівчат - 60-80 літрів. Ширина дна повинна бути 25-35 см, що забезпечить більшу стійкість системи людина-рюкзак, бо центр ваги спакованого рюкзаку і людини знаходяться не на великій відстані. 1 якщо рюкзак правильно спакований, то його центр ваги знаходиться низько, що теж додає стійкості (див. рис. 5.6).

Центр ваги туриста і рюкзаків різної конструкції та пакування
Пошук


Запрошуємо здійснити мрію - отримати першу трудову спеціальність:


Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва; слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; водій автотранспортних засобів категорії «С»



Слюсар з ремонту автомобілів, водій автотранспортних засобів категорії «С»;


Оператор комп’ютерного набору; Конторський службовець (бухгалтерія)

Електрогазозварник, водій автотранспортних засобів категорії «С»;


Copyright MyCorp © 2022
Конструктор сайтів - uCoz